Учора, 10 серпня, в Миколаєві відбувся фестиваль “Синьоока перлина Миколаївщини”, який зібрав майстрів і глядачів, аби ще раз переконатися: “таврійка” — не просто орнамент, а справжній “код Півдня”. Стіл за столом — вироби з таврійським розписом: тарілки, глечики, дощечки, вишиванки, біжутерія тощо. Можна було не лише купити красу, а й почути історії про те, як ця унікальна традиція зберігалася й відроджувалася.
Історія, яку варто берегти!
Таврійський розпис — мистецтво з глибоким корінням. У 1950-60-х роках членкиня Національної спілки майстрів народного мистецтва України та Національної спілки журналістів України Євгенія Бондаренко, перебуваючи у робочій експедиції на Кінбурнському півострові, звернула увагу на настінний розпис, який блакитним мереживом огортав хати. Вона зацікавилася цією технікою, почала досліджувати її джерела та символіку і дала йому назву — “таврійський”, адже місцеві жителі Очаківщини, до якої належить Кінбурн, донині називають косу Таврією. Євгенія відшукала старі зразки, систематизувала знання і передала їх новим поколінням майстрів. Саме завдяки її наполегливості і любові до справи, розпис не зник у вирі часу.
Сьогодні естафету продовжує майстриня Любов Паранюк, яка створила робочу абетку «таврійки» з позиції методології та розкрила її багатство. Вона не лише створює унікальні роботи, а й навчає охочих, передає секрети техніки, розвиває традицію, надихаючи майстрів із різних куточків України.
Фестиваль-ярмарок
На нашому святі можна було побачити, як народжується візерунок: мазок за мазком, колір за кольором — і з-під пензля виринає хвиля, сонце, чайка чи стилізований орнамент. Майстри ділилися історіями, розповідали про символи й техніку, а охочі творили власні «моря».
Менеджерка проєктів ГО “Центр навчання і освіти дорослих “Південь” Руслана Сікаленко каже:
“Таврійський розпис — це унікальне етнічне явище українського декоративно-орнаментального мистецтва Миколаївщини, яке з часом проникло в саме серце нашого краю і зараз успішно квітне, закохуючи в себе все більшу і більшу кількість людей. В ньому так багато сенсів, так багато цінностей! Він є зв’язком поколінь, історичних та культурних традицій. Саме тому, створюючи сценарій заходу, в кінці я прописала: “А також у нас є особливе прохання — помолитися сьогодні за Кінбурн — єдину окуповану територію нашої області, і попросити у Бога зберегти життя людей, розкішну природу і просто це дивовижне місце, яке зберегло і подарувало нам таврійський розпис!”.
Таврійський розпис — це не музейний експонат, який лежить під склом. Це жива традиція, яку можна побачити, відчути, потримати в руках, відчути текстуру, самому створити її елементи. Це спосіб зберегти пам’ять про наші степи і море, каже заступник міського голови Миколаєва Сергій Коренєв.
“Ми бачимо, що навіть у складні часи такі заходи збирають людей, об’єднують громаду навколо цінностей, які роблять нас унікальними. Завдання міста — підтримувати такі ініціативи, допомагати майстрам і організаторам, щоб ця традиція не просто збереглася, а й розвивалася. Це популяризація місцевої культури, про впізнаваність і туристичну привабливість Миколаївщини”, — додав Сергій Коренєв.
Фестиваль у Миколаєві довів: південна культура живе, коли ми творимо її разом. Хтось пішов додому з власноруч розмальованим керамічним виробом, хтось — з новими знаннями і придбаними товарами. Таврійський розпис — це про наше «тут і зараз», про маленьку батьківщину, яка завжди з нами, навіть якщо ми далеко від дому.
Фото: ГО “ЦНОД “Південь” | КУ ММР “Агенція розвитку Миколаєва”
Захід відбувся завдяки співпраці ГО “ЦНОД “Південь”, КУ ММР “Агенція розвитку Миколаєва”, ГО “КМА “Арт-спокуса” та Миколаївський обласний краєзнавчий музей. Партнерами стали Майстерня таврійського розпису, Миколаївський академічний художній драматичний театр.
